У військовому містечку поблизу Рівного близько п’яти тисяч військових облаштовують польове містечко та проходять військове навчання. Як організовано побут військових та як проходить навчання редакції Postpaper розповів власник It-компанії зі Львова, призовник запасу.

Майже місяць тому було оголошено загальну мобілізацію, більшість тих, хто поповнив лави української армії — це призовники запасу, але є також добровольці та контрактники. Зараз тривають активні тренування та навчання призовників, які поки що не знають свого майбутнього призначення. Про те, які настрої панують в українській армії, як облаштовано побут призовників на навчаннях, редакції розповів власник It-компанії зі Львова, який саме зараз проходить тренування у новоствореному польовому містечку під м. Рівне. Далі пряма мова:

«В кінці березня Турчинов прийняв закон про часткову мобілізацію. Відповідно спочатку були призвані срочники, офіцери, та ті, хто був в запасі. Мене теж призвали, хоча у Львові, якщо я не помиляюсь, мобілізація не проводилась. Але я прописаний у Волинській області — так я опинився в армії. Наша бригада, близько п’яти тисяч осіб приїхала на навчальний полігон під Рівним.

Тут хлопці в основному із Західної України, хоча в принципі є й з інших регіонів, зокрема знаю декількох людей з Чернігова. Чути багато української мови, хоча львівської молоді мало. Разом з нами служать і жінки, але їх небагато, й всі вони контрактники. Взагалі, близько 90% людей — це цивільні, переважна більшість людей вже мали досвід військової служби, це призовники запасу, але є і є добровольці, які записались в лави Національної гвардії, у більшості з них досвіду не має. Є і військові, але їх небагато, це переважно офіцерський склад.

Для п’яти тисяч людей побудовано ціле містечко. Перший тиждень пішов на облаштування інфраструктури: побудову кухні, бані, медичного пункту. Все будується: намети, склади, гаражі, тощо. Всі живуть в палатках, сплять на таких нарах-полицях, — все це нам видали військові. Спочатку електрика була підведена лише по першому ряду наметів, а також офіцерських. Зараз електрику проводять у кожен намет. Все необхідне нам видали на місці: взуття, форму, речовий мішок з палаткою, кружкою, казанком, ложкою.

В польовому містечку вже збудована баня, протягом тижня можна декілька разів помиитися, там є гаряча вода й можна попаритися.

Годують дуже добре! Харчуємось переважно тим, що добре зберігається — це тушонки та рибні консерви. Наведу приклад обіду: борщ, тушонка з перловою кашою, узвар з булкою. Взагалі, польові їдальні обслуговують добре, щоправда хлопці, які там працюють сплять по чотири години на добу. Зараз буде збудовано ще декілька кухонь і їм стане легше. Дуже багато їжі сюди привозять цивільні: сало, огірки, помідори, соління, на Великдень багато пасок привезли, яйця, але вони довго не зберігаються, а тому їх доводиться викидати. Ці продукти звісно допомагають, але істотно не впливають.

Я з батальону забезпечення, наше завдання забезпечувати водою, зброєю й т.д. Польова підготовка буде трохи згодом, хоча нам вже видали зброю на руки, ми нею поки не користуємся. Є інші батальйони — артилерія, танкісти, піхота — вони багато часу проводять на навчаннях. Снайпери взагалі дуже рідко з’являються, вони постійно в полях тренуються. Багато роботи є ще в самому містечку, тому поки що не всі задіяні в підготовці.

Графік стандартний армійський, але оскільки є багато цивільних, а кадрових військових дуже мало, то сама атмосфера не є аж такою суворою. Багато чого пробачають, але думаю з часом дисципліна буде посилюватися.

Якщо є поважна причина (наприклад весілля, хвороба, або занедужали рідні) — роблять відпустку, з поважної причини відпускають без проблем. Без причини поїхати звідси важко. Також, сюди можна приїжджати, навідувати.

В нашій роті вільного часу дуже мало, постійно є якась робота. У інших теж, цілий день вони переважно на полігоні, приходять на вечерю, після якої вільного часу дуже мало. На Пасху мали більше вільного часу, хоча теж працювали. Сюди приїжджали священники й святили паску. Взагалі, наше містечко хоч і польове, але доволі повноцінне — тут є польовий клуб, тож в принципі, місце для відпочинку передбачено. На Пасху якогось такого відчуття свята не було — лишень трохи менше працювали.

За новинами стежимо, є новини, радіо, декілька телевізорів, але мало хто має змогу їх дивитися.

Тут доволі багато людей — близько п’яти тисяч, це така вибірка, що тут люди можуть бути які завгодно. На цю вибірку життя фактично і переноситься. Є всяке, можливо чогось такого аж дуже не має. Хтось п’є — це не є поголовно, але є, бувають такі випадки. Так, умови не ідеальні, але на таку кількість є й незадоволені, але тим не менш, все втрушується, вирішується, бувають гострі моменти, але це не є дуже серйозні конфлікти.

Великою мірою, ніхто сюди не прагнув потрапити, але тут опинившись відповідно працюють, живуть, вчаться. Настрій нормальний, бойовий. Всіх хвилює питання, коли це закінчиться, чи піде Росія у наступ, куди нас перекинуть — такої інформації немає, її ніхто не знає. Все дуже швидко змінюється. Можливо, ми через тиждень поїдемо на Схід, а можливо через два тижня нас розформують. Поки що не зрозуміло, що робити далі. Настрій оптимістичний, але як все буде розвиватись — ми не знаємо».