У щоденнику Форуму ми будемо висвітлювати найцікавіші події заходу. Сьогодні відбулось офіційне відкриття 20-го Форуму видавців у Львові й визначено «Найкраща книга Форуму-2013». Хоча фестиваль почався 10 вересня (а деякі заходи почали відбуватись ще раніше, зокрема, поетичний потяг Чернівці - Львів з письменниками на борту) саме сьогоднішній день, 12 вересня, можна вважати першим днем фестивалю.
Редакція Postpaper намагалась охопити найбільш цікаві події, зафіксувати атмосферу заходу, подивитись що відбувається як на зіркових заходах, так і на маленьких дискусіях та читаннях. Отож почнімо, День Перший.
День розпочався офіційним відкриттям 20-го ювілейного Форуму видавців. На ньому зібралося багато українських та польських високопосадовців, - цьогоріч Польща є спеціальним гостем форуму. На відкриття завітали, зокрема, віце-прем’єр-міністр України Костянтин Грищенко, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Генрік Літвін, міністр культури і національної спадщини Республіки Польща Богдан Здроєвський, мерія міста, обласна адміністрація й, насправді, перелік можна продовжувати.
Таку увагу з боку посадовців можна пояснити розмахом фестивалю – близько 800 подій за участі відомих письменників, культурних діячів, критиків, видавців та журналістів приїхали на форум.
Після фіційного відкриття, урядовці відкрили стенд Польщі, що викликало неабиякий ажіотаж, й пройшлися поміж іншими стендами.
Ранкове читання
Наше знайомство з Форумом розпочалось з кафе MERIDIAN CZERNOWITZ, яке розташувалось у внутрішньому дворику Палацу мистецтв, що на другому поверсі. Тут відвідувачам пропонують каву, свіжу випічку та смачну поезію. Ми потрапили на розмову між Остапом Сливинським, який зачитував вірші молодого польського поета Тадеуша Домбровського, самим автором та перекладачем — Василем Лозинським («Чи існує ще поезія? Чи існує ще письмо?»). Цікава розмова до теплої кави — найкраще що може бути зранку!
На жаль, не могли довго залишитись на зустрічі й поспіхом попрямували в «Дзигу», де в цей час відбувався круглий стіл про сучасну українську літературу.
На площі перед Палацом мистецтв Грицько Семенчук - програмний директор літературного фестивалю, щось розповідав у відкритій студії ZIKу.
Також, випадково натрапили на «стенд» від «Жлобології» - саме така назва нового проекту Антіна Мухарскього. «Стенд» прикрашали тюремні грати з «гопниками звичайними», які викликали велике захоплення у публіки.
А Брати Капранови традиційно спілкувалися зі своїми читачами та роздавали автографи біля свого автомобіля, цього року вони розфарбували його в зелений колір.
Місце сучасної української літератури на літературній мапі світу
Круглий стіл на тему: «Місце сучасної української літератури на літературній мапі світу», що співпав з оголошенням про старт 9-ої літературної премії «Книга року ВВС-2013». Серед присутніх були: Сергій Жадан, Юрій Винничук, Ростислав Семків, Віра Агеєва, Світлана Пиркало, Ольга Герасим’юк. Круглий стіл переріс в жваву дискусію. Мова йшла про відсутність піару української літератури в світі, проблему її презентації. Також, про те, що вона має рухатись власним напрямом, жити самодостатнім життям; й чим гірше суспільне життя тим більше можливостей написати хорошу книгу.
Одним з питань, було те, кого слід вважати українським письменником. Дискусія розпочата ще раніше, влітку, Тарасом Прохасько, Сергієм Жаданом та Ростиславом Семківом. Тут думки розділились, зокрема Ю. Винничук наголошував на історичному рубежі, першій світової війні – до цієї події автора ідентифікували за географічним кордоном, після мови. Учасники згадували Гоголя, Булгакова, Куркова й інших, чи є вони українськми письменниками. Щоправда лунали й інші думки, щодо приналежності автора. Це, зокрема, культурний фактор: важко назвати українськими письменниками тих, які живуть в іншій країні та пишуть не українською.
Побували ми також і на презентації книги Данила Яневського «Яке майбутнє чекає на Україну», що відбувалась на відкритій терасі на пл. Ринок. Почули дискусію про використання військових джерел, проблем їх закритості та недоступності.
Фокусна тема «Жінка у світі, що змінюється»
Першим заходом фокусної теми став круглий стіл «Жінки - менеджерки культури». Очікували більшого, дискусія скоріше нагадувала бесіду. Тим паче, на дискусію не з’явилая раніше оголошена Тетяна Толстая. Загалом, говорилось більше про гендерні відмінності, а ніж про актуальні проблеми. Цікаву позицію висловила Катерина Бабкіна, котра сказала, що ніхто не хоче працювати і це є проблема; дискримінацією жінки на законодавчому рівні та в суспільстві часом прикриваються, компенсуючи власні комплекси та неспроможність працювати. Схожу позицію висловила ще одна учасниця дискусії, Оля Райтер, говорячи, що не відчуває проблем в спілкуванні з чоловіками в професійній сфері.
Не до кінця виправдала очікування і друга дискусія цього дня: «Історії жінок і жінки в історії», перша частина якої відбулась в дзеркальній залі Палацу Потоцьких. Знову ж таки, не всі заявлені учасники були присутні. Тим не менш, лунали цікаві думки, зокрема, про спонтанну фемінізацію, яка відбувається з українками, які емігрували; про експлуатацію жіночого образу в рекламі, про антогонічне сприйняття жінки в культурі і українській, і польській: або берегиня, або повія. Що ж до української літератури, то пролунала думка, що в кожному поколінні присутня сильна жінка-автор.
Редакція завітала також й на творчу зустріч Тетяни Толстой, котра чи за виною організаторів чи то з інших причин не прийшла на інші заходи столи за її участі.
Про існування критики у сучасних медіа формах
Ще одна цікава дискусія, на яку редакції вдалось потрапити, відбувалась в рамках Школи літературної журналістики «Контекст ІІ» в антикафе Сommuna. На зустрічі були присутні: Юрко Іздрик, письменник, Віра Балдинюк, головна редакторка часопису «Коридор», Отар Довженко, заступник головного редактора «Телекритика» та Анатолій Ульянов, співзасновник порталу looo.ch, щоправда останній був присутній віртуально, на відео з ютуб. Багато уваги під час дискусії було присвячено соціальним меражам, їхній специфіці. Зокрема, Отар Довженко розповів про історію медіакритики й зауважив, що в Україні вона може згуртувати навколо себе нову журналістику, на відміну від Штатів, де медіакритика носить деструктивний характер, незважаючи на своє давнішнє існування. Натомість, Юрко Іздрик готовий відмовитись від видавництва як такого та повністю «соціалізуватись», вирішивши свою потребу не так «лайками», як наявністю своєї авдиторії (взагалі Юрко Іздрик вірить в мережу і навіть, за його словами, перестав виходити на вулицю). Письменник сприймає видавництва як паркан, перешкоду у контакті з читачами.
Віра Балдинюк поділилась цікавою статистикою: згідно дослідженню GfK телевізор продовжує дивитись 66% населення, в той час, як активною медійною авдиторією є лише 25% населення України (серед них лише 12% активно цікавиться культурою). Незважаючи на вельми маленьку аудиторію, «Коридор» намагається знаходити з нею спільну мову.
Закінчив дискусію Анатолій Ульянов посланням з ютуб: йшлось про незахищеність інформації в мережі: користувачі так чи інакше погоджуються з умовами розповсюдження контенту на майданчиках, де його розміщено. Тому, на думку Ульянова, сила в файлах - даних, якими можна обмінюватись між комп’ютерами, але на які не можна накласти цензури.
Лекція «Чи справді Америка проти Світу: правда про Amazon, Apple, Microsoft і Google»
Ще один захід, на якому побувала редакція - лекція від Едварда Навотки, засновника та редактора онлайн-журналу для видавців Publishing Perspectives.Він говорив про видавництва й те, що саме зараз відбувається в індустрії. Він зазначив, що існує загроза з боку величезних корпорацій, які мають вплив та можливості диктувати правила гри на культурному ринку. Також, мова йшла про те, що так звані хмарні технології не ідеальні й ще рік тому параноїдальність з боку видавництв (зокрема, великі європейські видавництва боялись, що фізичне розташування серверів у Штатах дає їм змогу користуватись їхнею інформацію без дозволу) зараз виглядає лише пересторогою. Окрім питання «що відбувається в індустрії», Навотка сконцентруваав свою увагу на питтанні «чому». Чому взагалі видавництва займаються своєю справою? Тому, він дає відповідь, що мають пристрасть до цієї справи, любов до книги, бажання спілкуватись з читачем та авторами, робити щось нове та, власне, видавати книги.
New-York Bowery Poetry Club у театрі ім. Леся Курбаса
Читання-тандем New-York Bowery Poetry Club - одна з найяскравіших подій дня, що відбулась у театрі ім. Леся Курбаса. І справді, коли ще побачиш Сергія Жадана та Катерину Бабкіну у компанії з Бобом Голманом (засновника New-York Bowery Poetry Club), Вірляни Ткач (Засновниці мистецької групи «YARA», перекладачки, між іншим, Сергія Жадана) Гвонґ Сюзен (акторки та письменниці) та Юліана Китастого (бандуриста із Ньй-Йорка). Справа навіть не в тім, що глядачі мали змогу почути вірші українських поетів одразу англійською та навіть не в тому, що читання Жадана та Бабкіної були живими та справжніми, а виступи мистецької групи „YARA” яскравими та веселими. Вражали легкість, імпровізація та поєднання української та американської культур.
Концентрація подій неймовірна – найголовніше враження дня. На сьогодні наш марафон добіг кінця але велику кількість цікавих подій подивитись ми не встигли просто фізично. Зокрема, презентації книг Мічіо Кайку «Фізика майбутнього» та Жана-Клода Маркаде «Малевич», що разом з книгою Грицька Чубая «П’ятикнижжя» визнані найкращими книгами фестивалю.
Читайте завтра наш репортаж з другого дня, де буде більше читань та презентацій та менше лекцій.
comments powered by Disqus