Свято музики у Львові – некомерційна акція, що об’єднала за один день 120 музичних колективів на більше ніж 50 локаціях. Як низова та неприбуткова акція, вона тримається саме на ініціативі всіх учасників, і тому найважливіше, що є у цьому святі – це співпраця, порозуміння та взаємодопомога заради спільної ідеї музики в усьому світі. Тож яким було свято, де воно відбувалось та невеличкі підсумки у репортажі Postpaper.

Львів’яни давно призвичаїлися до широкого асортименту культурних акцій у своєму місті, і тому навіть перестали звертати на них увагу (хіба як на чергові незручності час від часу). Переважна більшість міських фестивалів та подій працюють все-таки на зовнішній імідж міста, організовуються агенціями або громадськими організаціями і йдуть за звичним планом втілення.

Натомість акція, що відбулася у Львові (зазначимо, що вже вдруге) 21 червня 2014 року – принципово інша за самою своєю суттю: вона самоорганізована. Львів’яни (переважно) для львів’ян грали, співали та облаштовували музичні майданчики, і усе це дійство мало назву Свято музики у Львові (оригінальна назва цієї міжнародної акції – Fete de la Musique (з франц. – «Робіть музику!»)). Попри складну і трагічну ситуацію на Сході, музичний день літнього сонцестояння все-таки прозвучав – як пісня за Україну, як звуки єднання і як гімн життя.

Понад 120 колективів та виконавців-учасників, більше 50 локацій, і незліченна кількість годин музики – усе це Fete de la Musique Lviv. Не було, напевно, такої людини, яка б обійшла усі майданчики – занадто широкою стала цьогорічна географія. Поза тим, одразу ж після акції з’явилися охочі наступного року розширити День літнього сонцестояння і музики аж до Сихова. І це значить: Свято музики потрібне львів’янам. Без них ця акція не може існувати: некомерційні та евентуальні концерти можуть відбуватися виключно завдяки активній співпраці та порозумінню місцевих жителів, музикантів і координаторів.

Ясна річ, не все було гладко і цього разу. Наприклад, біля каплиці Боїмів, коли учасники гурту LBB почали грати для перехожих, жінка виставила у вікно колонку з музикою. Спочатку музиканти підігравали тій музиці – то були українські народні пісні, чом би й ні? Але панянці такий розвиток подій не сподобався, і вона таки почала сваритися зі слухачами і музикантами. Зрештою, все закінчилась гаслами «ганьба!» і жінка забрала колонку. Дивно, що жителі центральної музичної вулиці Львова, знаної у народі як «сейшн-стріт», так непривітно реагують на живу акустичну музику у дозволений час. Втім, слід згадати долю вуличного піаніно біля Катедри – і для подиву не зостанеться й місця.

Проте більшість публічних локацій викликали у глядачів симпатію та захоплення. Одним з перших розпочав свою активність 21 червня Парк Франка – полудень тут наповнився приємною класикою у виконанні струнного квартету Libertas. Їм вдалося поєднати мистецтво і природу: акустика всередині ротонди створювала неймовірну атмосферу. Прогулянкові бабусі з песиками і мами-тати з дітками – ніхто не залишився байдужим. Одна з виконавиць квартету розповіла, що її мета як музиканта – робити музику ближчою до людей. І тому Свято музики для неї вирізняється з-поміж інших саме неформальністю, простотою: музикант не обмежений форматом і може виконувати те, що подобається йому, що він вважає за потрібне.

До слова, класичних локацій цього року було немало: у дворі Природознавчого музею програму «Класика для всіх» не зупинив навіть повсюдний львівський дощ; у Вірменському дворику камерні ансамблі взагалі цілковито вписалися в історичний простір, і гармонійно доповнили його тонкими мелодіями; на порозі Палацу мистецтв увечері можна було насолодитися прекрасними Cantabile Orchestra.

Етно-мотивів у день літнього сонцестояння також не бракувало. Вже по обіді біля Свічкової мануфактури (де була одна з найбільших локацій цього року) дав звуку своїм цимбалам легендарний Петрович (гурт Петрос, де разом з маленькими дітками велика карпатська родина фантастично виконує народні пісні у власних інтерпретаціях, добре відомий львів’янам після участі у одному з травневих Прокидань). Легкі та приємні «Перекотиполе» на площі Святого Теодора збирали гроші на підтримку української армії, і пройняли співом багатьох навіть випадкових перехожих. «Оленки» зі своїми сербсько-українськими мотивами продовжили наповнювати фольком вулицю Вірменську. А хор «Черемош» «із зелених Карпат, із Черемошу» (а насправді з ЛНУ ім.І.Франка) довершив народний сюжет цьогорічного Свята музики вже ввечері перед Університетом. Часом хористи розігрували цілі сценки, синкретично поєднуючи музику і театр, де пісня ставала діалогом. Львів’янка Ірина, глядачка, розповіла, що вражена цим заходом: «Мені дуже подобається, це приємно і гарно, що таке влаштовують!».

Ще одна особливість 21 червня – це повна відсутність попереднього відбору. Участь беруть усі, хто подає заявку – а отже, багато молодих і невідомих з’являються у програмі. Одним з таких майданчиків став рок-Костюшка. Червоне волосся, ірокези, пірсинг – все це влучно доповнювало атмосферу. Також був дощ, але він нікого не розхолоджував. Чотири гурти («Лоскіт», «Peach Blossom Spring» , «Smite» , «Somali Yacht Club») розпалили публіку своєю музикою свободи – свободи думки, слова, звуку і свободи душі.

На Валах натомість розмістився хіп-хоп майданчик: понад два десятки виконавців «окупували» скейт-парк і цілий день місцеві постійні відвідувачі могли кататися на рампах під відповідну музику.

Електронним майданчиком стала віднедавна вже добре відома львів’янам адреса – «Фредра.61». Тут були гості з Києва, зі Сходу, а також місцеві діджеї.

Одним з найбільш цікавих і нових був маршрут у бік Підзамче. Ми традиційно звикли до акцій в історичному центрі і незаслужено ігноруємо такі приємні та душевні райони. Наприклад, у сквері на пл. Старий Ринок виступили молодий рок-гурт NotCleanHead та кавер-бенд Black Velvet.

«Минулого року я був на Святі музики в якості слухача, а цього року вирішили з групою самі взяти участь. Нам сподобалась ідея проведення такого заходу – безліч музикантів, не обмежені жодними рамками якихось сцен. Виступили непогано, хоча трохи хвилювала погода (боялися, щоб дощ апаратуру не намочив). Але настрій був хороший, і враження залишились гарними. Музика об'єднує!» – ділиться Тарас Герелюк, лідер гурту NotCleanHead.

Третя локація цього маршруту, що починався з Медіатеки на площі Святого Теодора, – дитячий майданчик на вул. Б. Хмельницького, 99 – зібрала найбільше маленьких слухачів. На звуки гітари приходили місцеві батьки з дітьми, а з часом фан-зона дитячого майданчику розповсюдилась і на сусідні балкони. Увагу дітей і батьків міцно тримав Ігор Бущак. Він не тільки співав для малюків, але і дозволяв їм самим «спробувати мікрофон». Після серії загадок пана Ігора на сцені змінив гурт «Три кроки в ніч». Марія та Віктор Мартинюки з друзями оновили репертуар – на Підзамче звучали ніжні колискові під акомпанемент бандури, гітари та англійського ріжка. За ними на майданчику виступила джаз-група М.А.К.

«Цього року Свято музики вперше долетіло до району Підзамче. Скоро тут відбудеться ще Фестиваль сусідів, і сьогоднішній концерт став, так би мовити, вступною подією. Місцеві мешканці потрохи звикатимуть до цікавих культурних подій, куди можна прийти разом з маленькими дітьми, не виїжджаючи за межі району. Ми хочемо запропонувати мешканцям не тільки те, що вони добре знають, але і щось нове – наприклад, тут мало хто чув про «Три кроки в ніч» раніше», – розповідають координатори локації Оля Коцька та Анна Хвиль.

Водночас і в центрі тривав музичний день. Ближче до вечора розгорнувся потужний майданчик від Нашого Формату на вулиці братів Рогатинців (гурти БагатоЛіс, Гапочка, Файно, Патриція та Вуличні співи з Антитілами), стартувала сцена на Музеї Ідей (де водночас святкувався ще й третій день народження ГИЧ-Оркестру), відбувався душевний концерт від DrumТиатру на Поліграфі, а Майк Кауфман-Портніков біля Домінікану розганяв хмари своїми фортепіанними переливами та влучними словами: «Музика і мистецтво – це цвях, на який потрібно намотувати життя, щоб ми могли за нього боротися».

А ще був фантастичний блюз від «Барви блюзу» на Театральній і Калич-блюзу на Святого Теодора; натхненні Lemberg string quartet на Сербській; і старовинні Vita Norda, і молоді панки і рокери, і віолончель з вікна на проспекті Шевченка, і співи на балконі на Карпатській, і дитячий імпровізований сейшн у школі Монтессорі, і запальні АнсамбЕль Макака, і ще багато, багато інших…

P.S. Виняткова перевага унікального формату Свята музики полягає у тому, що воно також саморегулюється: як тільки зникне потреба у подібній акції – не стане і самої акції. Тільки спільна, некомерційна і віддана робота на волонтерських засадах здатна створити такий колосальний резонанс. Тож хочеться вірити, що кількість небайдужих буде тільки зростати.

Свято Музики у Львові відбулося вже вдруге завдяки команді координаторів (Всеволод Садовий, Євген Гулевич, Євгенія Нестерович, Марічка Чічкова, Мар’яна Кіра, Микола Гав'юк, Павло Франків, Роман Гук, Роман Федюк), а також (і перш за все!) дякуючи широкій підтримці музикантів, численних волонтерів та партнерів.

Редакція Postpaper висловлює подяку Євгенії Нестерович за допомогу в організації написання матеріалу.